ЗАКЛИК ДО ДІЇ



Його Блаженство Митрополит Стефан, Примас Української Автокефальної Православної Церкви у Сполучених Штатах Америки (Соборноправної) закликав усі Українські Автокефальні Православні Церкви у Діаспорі об'єднатися, щоб зберегти принципи "соборноправності", на яких ці церкви були засновані.

У інтерв'ю Владика Стефан зазначив, що "життєво важливо мати Одну Святу Українську Православну Церкву в Україні, але це слід зробити без втручання Всесвітнього Патріархату Константинополя", що заснований у Стамбулі (Туреччина).

"Причина, з якої виникло так багато проблем в Америці, полягала у тому, що Українські Православні Церкви приєдналися до Константинополя. Через це виникло багато хвилювань у наших церквах у Діаспорі, і тепер Константинополь втручається у справи нашої Батьківщини. Це лише створить ще більше розколів," прокоментував Його Блаженство.

Такою є думка Митрополита Стефана та багатьох людей у США: якщо Церква-Матір в Україні, Київський Патріархат, буде у будь-якій мірі управлятися Всесвітнім Патріархатом, тоді ніщо не буде здобуте і усе, що трапилося в минулому, тільки залишиться навіки.

Митрополит продовжив: "настав час урятувати наші соборноправні церкви і зберегти нашу Українську ідентичність. Очевидним є те, що ми в Сполучених Штатах Америки не повинні отримувати дозвіл з України для того, щоб зберегти наші церкви. Наші парафії в Америці були введені в оману твердженнями з України, що були зроблені в минулому, а зараз виявилися невірними. Ми дуже терпляче чекали тут, у Діаспорі, протягом декількох років, сподіваючись на те, що буде прийняте рішення і встановлена єдність. Тепер, разом із втручанням Вселенського Патріархату і можливістю об'єднання України із Константинополем, це не має жодної цінності для усіх нас - тих, хто бажає продовжити життя нашої соборноправної церкви у Діаспорі."

За останні місяці було зроблено багато припущень про ситуацію в Україні між УПЦ-КП і УАПЦ з одного боку та Вселенським Патріархатом Константинополя і Московським Патріархатом з іншого. Це змусило віруючих Українського Православ'я в Америці дуже турбуватися, однак їх найбільше засмутив факт повного виключення їх із суцільного сценарію подій. Ті, хто пожертвував багато чим заради того, щоб підтримати боротьбу за вільну церкву в Україні, тепер названі "іноземцями" і не допущені до суцільного процесу.

Мовчання з боку лідерів церкви в Україні чи незрозумілі коментарії у міжнародній пресі тільки спричинили ще більше невдоволення з боку Українських Православних парафіян у США. При цьому адміністрація УПЦ-КП внесла ще більшу плутанину у цю ситуацію, оскільки виявила бажання ознайомити тільки окремих осіб або певні групи з інформацією про усі нові події в Україні. До того ж, ще більше ускладнюючи інтригу, що вже існує, адміністрація зробила заяви, метою яких є погіршення суспільної думки про деяких відданих лідерів. Така спроба знищення особистості є, на жаль, дуже типовою для церкви і, як правило, виникає від почуття страху чи погроз, які хвилюють честолюбних людей. Фактично, це є типом негативної людської діяльності, коли ті, хто насправді здійснюють такі вчинки, обвинувачують у подібних діях інших. Це огидно, і жодного іншого слова для цього немає. З самого початку також мала місце надзвичайно хибна ситуація, коли священика, що не має єпископського звання (тобто не є єпископом), призначали відповідальним за керування парафіями у той час, як високо шановному Архієпископу УПЦ-КП, що живе в Північній Америці, не давали Ординарної юрисдикції над усіма церквами, що належать Патріархату. Тепер відданий Господу Архієпископ може незабаром навіть залишити Патріархат. Хто може звинувачувати його? Щось у цій ситуації є пригнічуюче хибним.

Зараз усе залежить від нас, усіх, хто бажає залишити соборноправні церкви, щоб діяти у найкращих інтересах для нас у Америці та об'єднатися у одній соборноправній церкві, без втручання будь-якої ієрархії в Україні. Ми не будемо шукати жодних благословень чи дозволу тих, хто думає про свій особистий інтерес, для того, щоб взяти участь у об'єднанні наших Українських церков, тому що саме люди управляють церквами, і голос кожного з вас має значення. Тільки голос народу може об'єднати і врятувати нас як єдину соборноправну церкву тут, в Америці. Ми більше не будемо плекати хибну надію. Для нас вже давно настав час продовжувати наш рух і діяти у єдності.

___________________________________________________________
"... Люди управляють церквами, і голос кожного з вас має значення. Тільки голос народу може об'єднати і врятувати нас як єдину соборноправну церкву тут, в Америці." - Митрополит Стефан -
___________________________________________________

Українська Автокефальна Православна Церква в США існувала багато років. Після смерті нашого першого Примаса, Митрополита Григорія Огійчука, який був одним із перших єпископів УАПЦ з епископату 1942 р., тієї самої групи ієрархів, включаючи і покійного Патріарха Мстислава, керівництво нашою церквою продовжив Митрополит Андрій Празький, який був обраний синодом УАПЦ, щоб стати наступником Митрополита Григорія Огійчука у той час, як Митрополит ще був живий. Так зробили для того, щоб забезпечити продовження соборноправної юрисдикції. Митрополит Андрій помер передчасно, у 1990 р., і його наступником став талановитий Митрополит Алексис, який продовжує активну діяльність у нашій Митрополії до сьогодні. Митрополит Стефан, теперішній Примас юрисдикції, продовжує служіння та пробудження інтересу Української спільноти, щоб церква могла залишатися життєво важливою частиною Української Діаспори у наступні роки. Проте, у роки після смерті Митрополита Григорія інші, неукраїнські єпископи, що не мали історичного зв'язку з Митрополитом Григорієм, почали використовувати те ж саме ім'я - УАПЦ, що спричинило безладдя. Крім того, деякі єпископи, які були присвячені покійним Митрополитом Огійчуком або Митрополитом Празьким, пізніше розкололися самі і створили окремі, неукраїнські церкви.

З початку свого керування церквою Митрополит Стефан і нова адміністрація повернули парафії, що колись належали УАПЦ. "Це було нелегким завданням через політичну сторону цього питання. Багато хто не хотів бачити, що УАПЦ Соборноправна знову існує та активно діє в Діаспорі. Тепер, із більше ніж вісімнадцятьма парафіями, двома монастирями і сильною адміністрацією, ми знову зростаємо," сказав Митрополит Стефан.

Митрополит вважає, що повинна існувати повністю соборноправна церква, що підтримує нашу Батьківщину, але залишається самоврядною в Америці та інших країнах Діаспори. Він також заявив, що "це так, як було раніше, коли Його Святість, покійний Патріарх Мстислав керував церквою. Ми повинні за будь-яку ціну продовжити те, що започаткував Його Святість, і здійснити його працю тут, у Діаспорі. Якщо ми цього не зробимо, тоді буде загублене усе, що відстоював Патріарх Мстислав, а також те, над збереженням чого він працював так багато років."

Сьогодні заклик до об'єднання з Українською Автокефальною Православною Церквою Соборноправною є життєво важливим для майбутнього Українських Православних віруючих, які бажають залишитися самоврядними в Діаспорі та повністю зберегти свою Українську Православну ідентичність. Протягом десятиліть Українська Автокефальна Православна Церква існувала за межами України без втручання інших, зовнішніх інституцій. Отже немає жодної причини, чому ми не можемо і не повинні продовжувати такий режим роботи сьогодні, у двадцать першому сторіччі.

"Ми молимося за продовження автокефалії церкви в Україні," сказав Митрополит Стефан, "але незалежно від результату, навіть у разі невдачі, якщо Україна стане підкорятися нагляду Константинополя, ми не зможемо лишити нашу незалежність у Діаспорі і маємо продовжувати нашу діяльність у атмосфері повного самоуправління та організованої церковної структури. Ми з гордістю принесемо нашу Українську Автокефальну Православну Церкву у третє тисячоліття."

На жаль, наші Українські люди часто не підтримують один одного, і це стало причиною роз'єднанного голосу від імені незалежності нашої церкви. Зокрема, адміністратор Київського Патріархату в Америці повинен мати усі факти перед тим, як зробити будь-які заяви проти кого-небудь, оскільки це питання є дуже серйозним і буде включене у судовий позов. Він повинен спочатку подивитися на власні дії, які відомі багатьом із нас. Ті, хто кидає камені у інших, мають перше дуже уважно придивитися до своїх власних вчинків і бути дуже обережними у своїх неправдивих обвинуваченнях стосовно інших, оскільки ціна покарання за такі дії є надзвичайно високою.

Митрополит Стефан завершує заклик словами: "Я скоріше залишу життя, ніж покину свій народ, соборноправну церкву і Собор 1921 року."

Повернутися до головної сторінки Митрополії.


Повернутися до головної сторінки Митрополії.